Батьківська хата - маленька ,чепурненька
Неначе гарна писанка здалека.
До неї ластиться ластівка сивенька
Над нею кружляє птаха - лелека.
Батьківська хата ,то є куточок раю
Вікна маленькі, сонечка багато.
Цвітуть мальви - ружі у квітучім маю
Дарує у будні для душі - свято.
А батьківська хата на березі Дністра
відзеркалює ,як зірка в садочку.
Стоїть у задумі мовчазно,як верба...
Чекає пташок до віть у холодочку.
Батьківська хата наче сонце над світом
Зігріває в печі вогником тепла.
Напоїть з липи чаєм - золотим цвітом
З криниці водицею із джерела.
Батьківська хата неначе рукавичка
У ній кожен своє місце віднайде.
Сині очі ,як небо - біленьке личко...
їй майже сотню літ, серце золоте.
Батьківська хата ,то є яблуня стара,-
Потребує ,щоб її доглядали.
Тре білити... косити, як зросте трава,-
Щоб до її віть пташечки злітали.
Батьківська хата ,то для дітей наче храм
На образах рушники білі - білі.
У старих скринях вишиття - безцінний крам
Наче золоте руно в заметілі.
Чудова поезія! 
