Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Галунець: Волохаті копиці - ВІРШ

Волохаті копиці моляться Сонцю на схилі дня: “Дай нам сил, щоб ми сухо стояли аж до рання, щоб не чули гарчання запалених громовиць, щоб коханці тулились у ніжності й горілиць. Ми колись були травами, квітом з роси та води, але світ нас для інших переродив”. Тут спокійно, сіється дим. Шерехаті обличчя сліпо гортають фігури хмар: “Ми молились роками до сяяння Неба — усе дарма. На трикутному острові, тут, де заснув вулкан, не будили чудовиськ, та страх в ковилі блукав. Ми самі були попелом смерті, легким, жаским, — стали лицями з каменю на віки”. Тут спокійно бути ніким. І вдихати життя на межі перетворень форм до кінця, до нестя- ми важкі світові закони. Чути гуркіт війни. Час молитись? Шепоче Мить: “Тут спокійно, стань Сонцем і Небом, своїх обійми”. © Олена Галунець