Сині діри гніздяться вві сні.
Ким ти була?... Мовчи. Не смій.
Поміж ребер — кров і леви.
І знов, подія. Винно ріже вени.
Враз — подих. Шиї доторкнись.
Не знаю як... А схоплений за тінь.
Нічого б не було у вирі мрій.
Та я — тут. Чекаю. Як і ти.
Життя таке, як і малюнки долі:
Ламке, крихке, мов крила молі.
А звик, ледве. Дивитися вбік, скоса.
І це, впізнаю: люба твоя поза.
Ото — рука твоя. Та, вміла.
Куди зап’ястя, в яку сторону вертіла?...
Ти любиш це. А я — тебе люблю.
Тому спинись. Покинь оце. Прошу.
Без променів — надії.
Та з певністю, що віриш.
Хай серденько — не вічне...
Цілую води стічні.
