Над ставом лягає серпанком туман,
Вдягає прозору вуаль.
Зажурені верби обабіч стоять,
Гілля похилили на озера гладь.
У плесо пірнули і місяць, й зірки —
Кружляли у танці, гойдались на хвилях.
Закохана пара вдивлялась у даль —
В надії на долю, яка їм судилась.