Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Калина: Немає Павла - ВІРШ

Пам'яті Павла Ткаченка від дружини Ніни Спинилося все у життєвому вирі, Немає буденної вже метушні… У чорній хустині і страшному горі, Лиш тугу й журбу залишив ти мені. Мій лебеде вірний, мій соколе ясний, Небесна сховала тебе синявА, А тут на землі застеляє так рясно Стежину мою пожовтіла трава. Не радує серце теплесеньке літо, В нім кригу не топить розквітла весна, Душа починає ридати й боліти Щоденно від того, - тебе вже нема. Немає, не прийдеш, вже більш не почую Твій голос чарівний і радісний сміх, У далі небесні думками крокую, Де в хмарах згубився життєвий твій слід. Так хочу побачити образ твій знову, Хоча б на хвилинку відчути тепло, Від слів твоїх ніжних у тихій розмові… Щоб поряд ти був, як раніше було…