Радість ніжно обіймає
Серденько моє
І дає усе, що має,
Все, що в неї є.
Серденько ж моє сміється,
Наче немовля,
І іще ритмічніш б’ється,
Ніби розмовля
Тихо стуками зі мною.
Стуки – це слова,
Що течуть у нім рікою,
Як вода жива.
Серденько до мене мовить:
«Як же добре жить!»
Серденько щасливі ловить
Миті, кожну мить.
Їх на світі вистачає.
Треба лиш ловить.
Той, хто їх не помічає,
Щоб щасливо жить,
Той сліпий, сліпий душею.
Радість не знайде
Той, хто хоче жити з нею,
Та чомусь не йде
Все до неї, мов чекає
Щоб вона прийшла,
А та туга, що тримає
В серці, геть пішла.
Не піде сама та туга
З серденька твого
Й не обійме, наче друга,
Радість вже його,
Лиш якщо про це ти мріять
Будеш, а робить
Варто кожному з нас, діять,
З радістю щоб жить.
Євген Ковальчук, 02. 07. 2021
