На папір з моїх думок,
Що тримає голова,
Так, неначебто струмок,
Виливаються слова.
Всі вони стають в рядки,
Мов солдати в стрій, й не гірш
І утворюють думки
Зі словами новий вірш,
У якому строфи є,
Що складаються з рядків.
Відповідне місце є
В них у кожного зі слів.
Ті з них, що в кінці стоять,
Мають риму. Ці слова
Всі співзвучно гомонять
Між собою, мов братва.
В вірші також, звісно, є
І ідея головна.
Разом з темою стає
В нього струнко і вона.
Виника вона раніш,
Ніж сам вірш, а далі вже
Розвивається точніш,
У подробицях. Невже
Білий вірш також бува?
Так, це вірш, який без рим.
Ні, не мають їх слова
В нім. Відомо це старим,
Молодим. Відомо всім,
Хто і пише, і чита,
Хто на білім світі цім
Вірш шанує, почита.
Віддзеркалення душі -
Вірш, її всіх почуттів,
Дум, що, мов товариші,
Обіймають нас в житті.
Євген Ковальчук, 02. 07. 2021
