Ще по неба блакиті
хмаринок снують білі-білі отари
І чабан-вітерець їх жене,
десь далеко ген-ген, за край мого світу...
Ще привітний цей день,
вдалині, теплий промінь чомусь не ховає
Й миле сонце, всміхнувшись ласкаво,
дарує надію, укотре, світанок зустріти...
