Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Таша Прокова: Му́ка - ВІРШ

Вітри сіли, а я мучусь один на чужині. Може трапилось щось вдома, а я не зумію Розпізнати біль батьківський, що тривожить душу. Вітер душить, а я мушу взнати на сім світі Про дівчину яснооку, що пішла навіки За батьками, за братами та й не повернулась. Мучить мене біль жорстокий, та немає кари, Яку можна було б стерпіть і жити роками Без турботи, без прощення, без Божої ради, Хоч би я й пропав навіки не знайшовши правди.