- ВСТУП -
Сон - благословення боже
Так влаштована людина,
Що без сну вона не може,
Навіть рідкісна тварина,
Хоч впівока, напівкулі,
Чи дельфіни, чи косулі,
Але сплять, бо сон - життя,
Навіть мати з немовля,
Хоч не довго але спить…
Я про що...в цю саму мить
Дуже дууууже хоче спати
Недофюрер, пук-диктатор.
Сон давно пішов від нього,
Прям дійшло вже до смішного:
Як приходить час до сну
Ну ні в оці «ні в глазу»!!!
Як засідання чи рада,
Так стуляє «оченята»
(Оченята бо маленькі,
Якщо що, то в нього бенькі)
Фармацевти, лікарі
І шамани, і попи,
Як один не здатні більше
Бодай чимсь допомогти.
Що робити!? Тож диктатор
Сам собі шука розради…
- СОН 1 -
Сон у ліжку знов не йде,
Коли чує щось гуде,
Він кричати «охорона»,
А з горлянкой щось не те.
Тож до дзеркала побіг,
Дивиться, а замість ніг
В нього ратиці свинячі,
А в кутку висить батіг…
Що робити не збагне,
А до нього вже іде
Гетьман САМ(!) Богдан Хмельницький
І паперами трясе…
Раптом рух батіг почав
Тут ху-ло в штани наклав…
Жар в паху... « Ну слава богу!!!»
В штанях тепло і волого
(знову ліжко обісцяв)…
З часом до х-ла дійшло
Уві сні його лайно,
Як той круг для порятунку,
Тільки б з нього потекло…
- СОН 2 -
Сон не йде, включає телек
Що ж там боброїдка меле…?
Зазвичай її дурня
Надає йому чуття
Ніби все іде по плану
І народ його, царя,
Любить палко і безмежно
Прям як мати немовля…
Ну а ще рітулі рожа
На якусь тваринку схожа
І щоб не вдягла чи зїла
Все х-йлу здається мило,
А несе таку пургу,
Вмить з нього збива нудьгу -
Як не «ядерку в сибір»,
То про «заднюю» в ефір…
(Головне така спокійна
Як наїдений упир).
Отже дивиться в екран
На засмажку симоньян,
А у неї з під волосся
Лізе на плече тарган...
Тут х-ло пульта хапає
І картинку наближає
(Справа в тим, що уві сні
Він з усім отим приладдям
Без напружень і на «ти»)
Придивляється, а там,
Чоловік марго тигран
Лізе в ухо і шепоче,
Як справжнісінькій шаман…
Гучність на пульту угору
«Що ж несе ота потвора!?»
Дивиться, а в боброїдки
Майже непритомний стан.
«...тільки не кажи нікому
Я до себе знову у кому.
Якщо хтось питати буде -
Я нічого не казав»
Симоньян бліда як сніг
(І солярій не поміг)
Затремтіла, як билина
Ледь не валиться із ніг,
А ху-ло вже так завівся
Нерви б'ють, що аж сказився
«Як це так, що він не в курсі
Новоспечених інтриг!!!»
Та для нього не питання
Виб'є вмить з обох зізнання
Знову це чуття шалене
(в'ялий навіть аж привстав)
Щось тече таке гаряче... -
Ліву ногу обісцяв!!!
Не лише від страху сцить
Сциться, сере і пердить,
Бо старий, а що поробиш!?
(зазвичай в не слушну мить).
- СОН 3 -
Що поробиш, як не спиться!?
Треба, як царю годиться,
Трохи справами зайнятись
(Настрій якось підкачать)
«Годі снами перейматись!
Скільки можна турбуватись!!!»
(Може вдасться хоч не довго,
Але якісно поспать)…
Отже слухає доклади
Про відвагу та звитяги,
Про численні перемоги
Наймудрішого вождя,
Коли бачить, а зі стелі
По карнизу, по шпалері
Лізе (майже непомітна)
В його бік страшнА змія…
Лізе тихо і шепоче:
«Подивись, СУ ЧАРА в очі!
Я давно тебе чекала
І не їла з того дня,
Як твоя мамаша шльондра
Трахала чортів щоночі,
Щоби світу народити
Недолуге чортеня!»
Сцяв і срав, що ще зробити!?
Як втекти та що вчинити!?
Від страхУ параліч б’є,
А прокинутись не може
(бо у памперсі сухе)
Тут х-ло заплющив беньки…
Чує «Будьте здоровенькі!»
І впадає в очі дріт.
На кінці його петелька.
Стіл. Стілець. На ньому кіт.
Точить кігті і при цьому
Надає розлогий звіт -
«…Не хвилюйтесь, пан Буданов.
Все іде за вашим планом»
Тут х-ла кидає в піт…
- СОН 4 -
Кличе путін соловйова,
Щоб, як теска, вові вова
Пожалітись на життя,
Як митець митцю. Митця
Зрозуміє як ніхто,
Бо у рейтингу х-ла,
Краще цього лайномета,
Ну хіба воно само…
Як почав пташиний послід,
Вклавши весь свій шарм і досвід,
І чесати і нести,
І співати і плести,
В очі сцяти і лизати,
Щоб дістатись «точки джи»…
Отже пацієнт кайфує
Раптом у повітрі чує
Сморід йде такий знайомий
«Замах на валізу йде!?»
«Якщо ні, то що так тхне!?»
Бачить в клітці дивна пташка
Пір’я на собі дере...
Придивився, хто ж то є?
Вигляда як божевільне,
Але видно що вдає.
"Хто ж це" -, голову ламає
"100 відсотків його знаю."
Дивиться той самий стіл,
За яким Макрон сидів,
А об ніжку того столу
Точить кігті з його снів,
Той котяра, від якого
Дивом втік, коли спітнів…
А створіння в клітці б’ється
І тепер х-йлу здається
Ніби то він сам і є...
Сам собі щипає пір’я,
Сам себе дере, клює…
Сере, сцить і в піт кидає,
Але не допомагає...
«Добре клітка металева» -
Думки в голові летять -
«Клітка - то надійний захист»
«Поки в клітці - не зїдять»...
«Майстер хто мнагахадовок!?»
«Він! найкращий вова з вовок!!!» -
Підбадьорює як може -
«Що там кіт в зубах несе?»
«Щось бридке напівживе» -
Аж мороз пробіг по шкірі -
У щурі впізнав себе...
Пташка в клітці, щур в зубах -
Страшно так, що їде дах,
Коли бачить лайномета
В клітці і на мотузках…
«Що це сон чи він вже вдома?»
«Він живий чи в нього кома?»
Скутий ніби в ланцюгах -
Знову цей жахливий жах!!!
Коли чує хтось кричить:
«операція військова!»
Ще й у штанях щось дзюрчить…
Бачить пику соловйова -
(Справжня шавка ланцюгова
Вся обісцяна сидить) -
Заслужив від вови вова
Чергову «медальку» знову,
Бо таким як він щастить
Опинятись там де треба
Та і ще у слушну мить.
...ДАЛІ БУДЕ
