Вечір надходить… ближче до нічки,
Щораз думки, штормові, журливі,
Я поспішаю потоком річки,
Згадай коханий, були щасливі.
Із буревієм у морських хвилях,
Ти заблудився, світився маяк,
Я ж ніби пташка, злечу на крилах,
Скажи дістатися, до тебе як.
Сміливо з морем, веду розмову,
Прошу вгамуйся, прояви милість,
Сховай злу ревність, на дні морському,
Потіш наразі, блиском у штилі.
Та зрозумій, зізнався в коханні,
Часто шептав, я для нього зірка,
І нічка зникне, душа в зізнанні,
Ти наймиліша рожева квітка.
Тих слів забути, ніяк не в змозі,
Пристрасть, цілунки, ніжності зваба,
Під плескіт хвиль, вмлівала в гріхові,
Стань же опорою, буду рада.
Він моє щастя, душі натхнення,
Весняна мрія у піднебессі,
Від Бога й долі благословення,
Тож не загубимося, ми в часі.
О море - море, віднеси в далі,
Жорстку самотність, передай привіт,
Зніми із серця тягар, печалі,
Щоби для двох, став наймиліший світ.
19.06.2025 р.
ЦЕЙ ВІРШ ПІСНЕЮ СТАНЕ МОЖЕ ХТО ПОБАЧИТЬ ЦІ КРАСИВІ РЯДКИ
Він моє щастя, душі натхнення,
Весняна мрія у піднебессі,
Від Бога й долі благословення,
Тож не загубимося, ми в часі.