Ну от, я знову загубив один десь рік,
Все поряд був, а тут узяв і зник.
Я тільки звик до нього і почав дружити,
Здавалося свій вік можна любити.
А днів всього лиш триста шістдесят пʼять,
І всі вони позад біжать.
День-блискавка, а місяць-гуркіт грому,
Веде веселка через рік додому.
І так що червня, рік життя зникає,
На згадку сни у голові лишає.
Кажуть сьогодні це найдовший день,
Шкода не можна заховати до кишень.
Роки, роки летять у ті краї,
Де ми були щасливі, молоді.
Мов білі хмари в небесах зникають,
Лиш цифру в моїй даті прибавляють.
Питають в мене, що подарувати?
Колись бажання були так прості,
А зараз хочу зовсім не багато,
Хіба що миру на своїй землі.
. Олександр Степан.
