Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Лія***: Жіноча вдача - ВІРШ

Хотів, щоб мовчала — мовчу, аж луна. (У шафі кричить моя внутрішня Жанна). Сказав, щоб була, мов весняна струна — Я ж стала акордом для твого баяна. Хотів, щоб я їсти варила щодня — Я варю інтриги, борщі — по настрОю. Сказав: “Ти жіночна, як рання роса!” — То чом ти тікаєш, як пахне грозою? Хотів — щоб в запасці, з вустами із меду. Та з шовку я, з перцю, та із кропиви. Я може, коханий, і в пекло піду— Та все ж не змінюсь, тому просто люби.