Серед туманів,
Що сплять в саду ночі,
Де дерева шепочуть,
Місяць світить,
Як свідок старий.
Тут стоїть цілу вічність,
Мов спогад живий.
Два дерева мовчать серед самоти,
Мов закляті вартові цієї землі.
Їх тіні танцюють,
Мов примарний слід
І шепочуть легенди
про давній світ.
Два дерева в тумані стоять.
Милий і моторошний їхній наряд.
Земля їх тримає,
Не відпускає.
Душі старих часів в шелесті
листя їх промовляють.
Вітер співає,
Як хор із зірок.
Кожен листок - це мов шепіт думок.
Відчуваєш ти холод чи теплоту?
Відповідь знайдеш у їхньому з вітром танці,
у тій невимовній масці.
Серед ночі,
Де час завмира,
Два дерева тягнуть гілки до небес,
Мов би шукають втрачене в височині.
І закликають зірки до розмови без меж,
Там же він, вічно живий,
Там він воскрес.
Два дерева в тумані стоять,
Милий і моторошний їхній наряд.
Земля їх тримає,
Не відпускає.
Душі старих часів в них промовляють..
Два дерева в тумані стоять,
Милий і моторошний їхній наряд,
Земля їх тримає,
Не відпускає.
Душі у тиші щось промовляють,
Шепочуть як кохають,
Мов би те Сонечко
На зустріч чекають,
Промінцем душі душу ласкають.
