Ставок
Ставок блищить мов вичищене блюдце,
Мов лисина серед очеретів,
Новонароджене ранкове ніжне сонце,
Бринить на зябрах срібних карасів.
У кумканні веселих жаб гадаю думку,
Що сріблом вже багатий кошик мій,
І мрію, що мою малу благеньку вудку,
Напне дугою короп золотий.
Ось він клює – став поплавок покосо!
Пірнув поволі! Я підсікатиму, ось-ось!
А поруч задрімавши, клюнув носом,
Бувалий риболов, старий Тодось.
Та зразу стрепенувсь від мого крику,
Впіймати рибу – штука не проста!
Сміємось разом, вудка-навпіл, та не прикро,
Що короп показав лише хвоста…
