Чому у світі стільки темряви,
Страждань, тортур, нерозуміння?
Чому ми й досі милосердними
Один до одного століття
Не стали? Що так заважало нам,
Що не давало розмовляти,
Коли ми всі в один й той самий храм
Ходили разом зустрічати
Свята та горе, радість й сум,
Коли ми не корились долі?
Теперь над нами попіл, струм,
Заручники ми, у неволі
Тих, хто прийшов до нас, як друг,
Із посмішкою на обличчі,
Але ж, як авгур, в рабський круг
Нас заточив майже навічно.
І що робити, коли ще є
В нас шанс боротись і перемогти?
Але ж всі мовчки і знов ніде
Не можуть розуміння досягти.
12.06.2025 23:33
