Немає слів, нема бажань,
Картини знову чорно-білі,
Малює їх моя печаль
І сум наводить сиві тіні.
Немає сну, нема зірок,
Хмарини в небі без ванілі,
Метелика зник ніжний крок,
Нема мурах і тіл спітнілих.
Замерзли у душі струмки,
Чуттєві пересохли ріки,
Не ті вже прагнення стрімкі
І не дають вже ради ліки.
Далеко ти, і дотик твій
Більш не відчую бархатистий,
І не побачу гарних вій,
В кохання не пірну барвисте.
