Закружив мовчанням дощовий світанок,
У далекій тиші ти читаєш лист.
І підкралась туга до душі незвано,
Знову у кохання почуття вдяглись.
Вітер ніжно пестить на вікні фіранки
І з туманом лине твого серця щем.
Я тебе кохаю до без тями палко
І вкриваю тіло до мурах плащем.
В мріях поєднались два самотніх тіла,
І змішались швидко у нектар струмки.
У п'янкому вирі душі шаленіли,
Потягом нестримним мчали до мети.
