*****
Сильний вітер віє.
Справжній буревій.
Вітре-вітровіє,
Із душі розвій
Почуття сумнії
Десь за небокрай,
Щоб пройшли, лихії,
Щоб настав їм край.
Вже тримать несила
Їх в душі своїй,
Що мене просила,
Щоб надав я їй
Почуття лиш світлі,
Щоб вони в ній, мов
Квітоньки розквітлі,
Квітли знову й знов.
Скільки ж ще чекати,
Щоб настало це?
Скільки ж зволікати
І в своє лице
Вдари лиш приймати
Сильні без кінця.
Щастя прагну мати,
Щоб настала ця
Мить і шоб тривала
Вже вона весь вік,
Щоб не відпускала
Більш мене повік,
Доки буду жити
Я на цій землі,
Щоби не тужити,
Щоб забув жалі,
А щоб радість світла
Вік в душі була
І, немов розквітла
Квітка, в ній цвіла.
Євген Ковальчук, 26. 06. 2021
