Шону Маклеху присвячую. Переспів "Сірі крила стихій"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040852
Я літаю.
Я літаю у снах і у спогадах
Над зеленими кленами, липами.
І милуюсь, як келихом бренді,
Зазираю за небосхил здогадок.
Я літаю як праведний Брендан
За небосхил
Над синіми хвилями
Моря незвіданого
На крилах сірих вітрил
Я шукаю Острів Блаженних
Або острів Вічної Молодості.
Я літаю у снах навіжених.
Над містом високих башт,
Йодованих кольором водоростей.
Містом прозорих ліфтів,
Над містом стурбованих леді,
Що крокують безцільно, щільно
На високих підборах
Удаваних брендів...
З пурпуровими парасольками,
Що думають: дощ це стихія,
Наповнюють місто зойками
Й прокляттями: Мама мія!
Як розчиняє італійський мармур,
Як сон розчиняє кава,
Як тануть шматочки Шакару,
У вулицях розчиняється
Бажання і мрій заграва.
Неначе лускаті ящірки,
Тікають з Пізанської башти
До камінної чорної пащі
Наче янголи що пропащі.
Почуття розчиняються в хащі.
Я літаю у снах
Над захованим селищем,
Де круки майструють гнізда
Де мешкає смуток і щем,
Заховавшись під соломʼяний дах
Де в хатах не білена призьба.
Я літаю. Літаю у снах.
Рахую сталеві кавалки
В майстерні журби-коваля
Біля розпеченого багаття
Чекаю аж до світанку
Поки спочиває Земля.
Вмиваю сльозами і росами
Вишневий і яблунь цвіт
Втираюсь вербовими косами
Що квітнуть раз в тисячу літ.
Нічні розправляючи крила
Літаю над квітами папороті.
Думки, як вітрила розпороті,
Збираю повільно, незграбно
Як джміль, що шукає годинник,
Шукає, та, мабуть що марно.
Час, простір ніхто не міряє,
Не міряє навіть кроками.
Вже небо на сході сіріє...
І вепр у тумані рохкає.
