Десь далеко вдихаєш весну,
Запах пролісок ніжний з травою.
Грає вітер... а я знов без сну...
Що ж робити з журбою нагою?
Я з надривом пишу, все пишу
І присвячую вірші для тебе,
До тремтіння крізь ночі кричу,
І на тебе дивлюсь гарну з неба...
Я у спогадах знову тону
І в обійми пірнаю з жагою,
Щоб зустріти з тобою грозу,
Теплу пристрасть відчути живою.
Ще раз вгору стрибне дофамін,
Ледь торкатиму лагідну шкіру,
До і після... не згасне камін,
Геть розлуку розчинить він сіру...
