Хай летять, немов пташки,
З голови сумні думки,
А із серця – почуття.
Хай летять без вороття,
На усе моє життя
В невідоме небуття.
Я не хочу з ними жить
І весь вік лише тужить.
Ні, не буде більш цього
Упродовж життя мого
Усього. Я залишу
Їх. Натомість запрошу
Світлі почуття й думки,
Щоб щомиті залюбки
Жив на цьому світі я,
Щоби доленька моя
Лиш всміхалася мені
І улітку, й навесні,
Восени і взимку теж,
Щоби не було і меж
Щастю, що, немов пташки,
В почуття і у думки
Прилетіло, наче в дім,
У моєму молодім
Тім житті, яке мина
Рік за роком. Омина
Хай нещастя все земне
Стороною в нім мене
Й всіх, щоб в світі жили ми
Всі щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 26. 06. 2021
