Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Чорнильниця дивака - ВІРШ

Один дивак, Що майстрував собі крила (на яких так і не зміг полетіти, Краще б літав він на вітрилах мрій) Пояснив мені, що меч це дзеркало, В якому відображається душа Едіпа, А тіло людське – це музика, Яку грає старий кіфаред – автор апокрифу: Незнаного, як драхма кіклопа, Яку він офірував мармуровим руїнам Храму бородатого Посейдона – Бога білих коней. Один дивак, Що малював неминуче, Блукав сумними пагорбами та левадами Землі безтурботних етрусків, Розказував про охайних мулярів Вільних як хмари І коней глиняних, Що не знають дороги в майбутнє, Казав мені, що вже час Шукати шлях чи то стежку в країну синю Орхідей торішнього сну І кульбаб неохайного завтра, Які зацвітуть Конче. Один дивак, Що майстрував залізного лева, Який дарував королям лілії, Казав мені, що душа – це аркуш, На якому чужинець-художник Малює прозорими фарбами Дерева з порізаним листям, Флейту зроблену з очерету І крамарів, Що мріють (так необачно) Про подих вітру Лігурії.