В нічні рукави поховалися зорі,
Світ-місяць у пазусі зиркнув либонь,
Дощ сяйво ковтнув - поглинав із долонь,
Вихлюпував радість в безмежному морі,
А Ви доторкнулися ніжно до скронь,
В душі розпаливши емоцій вогонь,
По тілу стікали краплинки прозорі.
Лав-сторі.
За обрієм небу голубили шию
Плакучі вітри, полонивши до сліз.
Зібрали хмарин, посадивши у віз,
Утримують міцно, схиливши в покорі.
У них переваги - блукають без віз,
Відправлять небог у далекий круїз -
Сліпими дощами пів світу накриють,
Зіллявшись чуттєво в Інтимному морі.
Лав-сторі...
