Рубінові вишні сміються в саду,
Цвіте конюшина й лілея,
Я в зоряну нічку до тебе іду,
Ніч кличе до себе мов фея.
Співає пісень соловей у саду
І губи, немов, стиглі вишні,
Я в щастя, кохана, тебе поведу:
Слова ці я слухала в тиші.
Калина схилялась до нас у той час,
Почула слова твої, милий,
А вишні червоні дивились на нас
І зорі так ясно світили.
Ти в очі поглянь чарівної пори,
Тобі і мені все відомо,
Кохання ми стріли як вишні цвіли
І стиглі не скажуть нікому.
Галина Грицина.
