"...Усе моє, все зветься - Україна..."
Я так гадав, я вірив, я цим жив...
Але я виріс й опинився на руїнах
Своїх переконань, усього, що любив.
Невже усе було брехнею?
Невже довкола всі чужі?
Чому одні вмирають за ідею,
А інші ще тупцюють по межі?
Невже ще не пора прощатися з минулим?
Прийняти істину, яка би не була?
Не всі збагнули і не відчули
Вирізьблені кров'ю полоненого слова.
Тоді і не двоїли б, і не троїли б,
І воду в ступі не товкли б.
То виклик - бути чорним або білим.
Шкода, бо потерпає світ від сіризни.
