Так хочеться волати, мов сирени,
Втекти, не чути бою дикий град.
Від звісток з фронту аж холонуть вени —
Тепер я знаю, що існує ад.
І є чорти в р*сійських уніформах,
Що жруть постійно пут*нську брехню.
Та з вторгненням проклятим вийшов промах —
Не слід було нести сюди війну.
Ми виткані з металу Азовсталі,
І принципам свободи вірні ми.
За стільки літ в своєму арсеналі
Тримають мужність доньки і сини.
І хай летять ракети і снаряди —
До змін великих будем рушієм.
Стоїть країна міцно - брат за брата,
Молитва їхня глушить звук сирен...
© Валерія Кропівна
13.06.2025
Переклад власного твору
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944604
