Я знову душею тягнуся до світла,
Де видерли спину, і вибили очі,
Це кодло сходиться піною,
Задавлять тебе і витравлять криком.
Де ж місто знайти, де б жити хотілося?
У цьому болоті, неначе в крові,
На дні голодне століття
Там скручені біллю і вічним обманом,
Померлі від гніву, утоплені в муках,
Облиті брудом святі.
