Перманентний рівень напруги,
В голосах у близьких чую хруст.
Чи лиш я, чи й навколо всі люди
Як дроти, що з них іскри ідуть.
Колективно всі з'їдемо з глузду,
Ми по колу спускаємось вниз.
Не лиш я, а й знайомі навкруги,
Свого мрійного сону зреклись.
Симетрично існуєм в суспільстві,
Де є пара у кожного з нас.
Я ж частинка одна в королівстві,
Що поховане в світі примар.
Синусоїдний рівень напруги,
Лиш у мене, стрибаю й лежу,
Всі навкруги як мухи завмерли,
Я ж метеликом ввись полечу.
І різниця ця дивно впливає,
Не боюся я більше, одна.
Серед попелу душ і одчаю
Я і в холод і в спеку, сама.
