Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Небайдужий: Вовки. - ВІРШ

Тут пахне степ не м’ятою й травою, Він так смердить, що не відмити і милом із водою. Вовки тут ситі, лежать собі й дрімають, Людей геть не бояться, бо вбитими за їжу мають. Птахи, що хижі, очима так наїлись, Що і літати як, забули, чи просто облінились. Ловити птахів і лисиця не спішить, Її і зайчик не турбує, нехай собі біжить. Вона також жирує на людському лиху, Бо теж об‘їласть плоті вбитих на свою утіху. Он їжачок з сім‘єю, живе біля розритої могили, Та доїдають плоть, що ще не згнила. Радіють звірі, від дурі “вищої істоти”, Та й будуть тим радіти доти. Аж поки ця війна скінчиться, Чи путін сам сконає, а може вб‘ють, Бо так йому годиться. А нам при цьому, склавши руки зась чекати, Хто копійчиною, чи справами, нам ЗСУ допомагати. Із розповіді бійця 3 ї ОШБ. Записав Дід Валєра. 10.06.2025 року.