Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Луїс Сернуда Він не говорив слів - ВІРШ

Він не говорив слів, він просто пропонував тіло, яке запитувало, бо не знав, що бажання - це запитання, на яке немає відповіді, листок, для якого немає гілки, світ, у якому немає неба. Смуток шукає свій шлях між кістками, розростається у венах, доки не явиться у шкірі фонтанами мрії, ставши плоттю, яка сумнівається в хмарах. Досить випадкового дотику, миттєвого погляду серед тіней, щоб тіло розкололося навпіл, жадаючи прийняти в себе інше замріяне тіло; половина і половина, мрія і мрія, плоть і плоть, рівні за формою, рівні в коханні, рівні в бажанні. Навіть якщо це тільки надія, бо бажання - це запитання, на яке ніхто не знає відповіді. Luis Cernuda No decía palabras No decía palabras, acercaba tan sólo un cuerpo interrogante, porque ignoraba que el deseo es una pregunta cuya respuesta no existe, una hoja cuya rama no existe, un mundo cuyo cielo no existe. La angustia se abre paso entre los huesos, remonta por las venas hasta abrirse en la piel, surtidores de sueño hechos carne en interrogación vuelta a las nubes. Un roce al paso, una mirada fugaz entre las sombras, bastan para que el cuerpo se abra en dos, ávido de recibir en sí mismo otro cuerpo que sueñe; mitad y mitad, sueño y sueño, carne y carne, iguales en figura, iguales en amor, iguales en deseo. Aunque sólo sea una esperanza, porque el deseo es una pregunta cuya respuesta nadie sabe.