Я в своїх думках блукаю,
Мов у лісі, і шукаю
Чистую у них відраду,
Що не відає про зраду.
Де ж ти є, моя відрадо?
Відгукнись, тебе я радо
Віднайду і більш тужити
Ввік не буду. Буду жити
Із тобою. Я у тебе,
Ти у мене, мов у себе
Вдома, у моєму серці.
Як зайдеш ти в нього, дверці
Зачиню я за тобою,
Щоб не бути більш з журбою.
Не бажаю я й не мушу
З нею жити. Ти ж у душу
Також можеш завітати,
Наче до своєї хати,
І лишитись в ній навіки,
Щоб не сумував повіки
Я уже від тої миті,
Щоб тобою оповиті
Почуття були довіку.
Зроби ласку чоловіку.
Огорни мене, як мати
Немовля. І більше мати
Темних почуттів не буду
Я, навік про них забуду,
Щоб була лиш ти зі мною
І був я лише з тобою.
Євген Ковальчук, 18. 06. 2021
