*****
Розкривається душа,
Наче квітка навесні.
І її сум полиша.
Радісно стає мені,
Бо у неї, мовби в дім,
Входить радість неземна
У вбранні пречарівнім
Й обійма мене вона,
Ніби подруга, немов
Мати ріднеє дитя,
Проявляючи любов
Й інші світлі почуття.
І неначе я пливу
У бездоннім морі втіх
Не у сні, а наяву.
Чую радісний я сміх.
Це всміхається душа
Через те, як добре жить
В час, коли все утіша
Кожну неповторну мить.
І сміється, і співа,
Мовби соловей в гаю.
І здається так, бува,
Що живу я у раю,
У який потрапить всі
По закінченню життя
Мріють. Ув усій красі
В серці світлі почуття
Розцвітають, мов квітки,
Щоби я на світі цім
Завжди жив лиш залюбки,
В щасті світлім, чарівнім
І його усім давав,
В кого ще нема його,
Щоб з ним кожен поживав
Протягом життя всього.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2021
