скидаєш маску —
не вдягай.
хоча як важко
і заразний, —
тоді вдягай,
але давай —
не біля мене
створюй казку.
страшна зараза,
що в душі,
і важко зразу
розпізнати.
але життя —
то індикатор,
що проявляє —
на межі.
усе, що світле —
не затемниш.
усе, що темне —
вийде з тіні.
життя все ж зніме
твою маску —
воно тобі
покаже зміни.
і я стою,
сама, без броні.
мені не страшно
у лікарні.
ти грайся далі
в своїм домі,
а я стерплю
ці дні безбарвні.
07.04.20 (Міська дитяча лікарня м. Тернопіль)
