Скільки вже слів
Сказано!
Рими стають
Спазмами!
Реченнями
Власними
Краю порядок гам.
Паузами,
Віршами
Серце моє
Знищено.
Сам себе я
Вішаю,
Вирок читаю сам.
Знов навесні
Хочу я
Стати малим
Хлопчиком,
Більше щоб не
Зурочила
Відьма, стара змія.
Слова мого
Першого
Силу давно
Зменшено...
Господи! Як
Дешево
Коштує це життя!
