А хто вона, як всі?
Безгрішна, чи свята,
Та йде сміливо в бій,
Хоч темні небеса.
Звук хмари гучно рве,
Здаля шахід летить,
Війна, комусь вже зле,
У жилах кров кипить.
Та хто ж вона така,
У берцях, штанах вже,
Худенька. У очах,
Все ж мрію береже,
Тут вистоїть, як всі?
Не дасть впасти другу,
У темряві нічній,
Втече від наруги.
В окопі задріма,
Та сон лиш на мить,
А думи жернова,
Вже серденько болить.
За тих, хто вдома жде,
Туди б хоча на мить,
Дитина маму зве,
Від дум душа тремтить.
Та хто вона така?
В очах світло несе,
Красива, молода,
В руках зерно святе.
В надії сіяти,
Збирати урожай,
Щоденно мріяти,
Плекати рідний край.
О жінко, мов дівча,
Як бій за плечима,
Горить вкотре свіча,
Немає побратима.
В душі пала вогонь,
Готова все знести,
Проллється вража кров,
Спроможна захистить.
Землицю, всю красу,
Хіба це буде гріх,
Готова масть черству,
За мить стопить на сніг.
Нехай ніхто не зна,
Як важко пережить,
Рашистська рать - пітьма,
Завадить мирно жить.
Тому погляд вперед,
Не зронить і сльози,
Плекає свій секрет,
Позбутися біди.
Та хто ж вона така?
В ній гордість і краса,
Жаль доля нелегка,
Та чисті ж небеса,
Ознака краще жить,
То хто ж вона така?
Квітуча і проста,
Та це ж твоя дочка,
В ній віра не згора,
Тож завжди має честь,
Незламні почуття,
Її не спинить й смерть,
Заради майбуття,
Сім’ї берегиня,
Славетно вознесе,
Свій стяг України,
Бо в ній щастя живе,
Як сонце, все земне,
В досягненні миру.
05.06.2025 р
Чудова поезія! Цей вірш — потужна ода українській жінці-військовослужбовиці, яка втілює в собі силу духу, незламність, жертовність і глибоку любов до рідної землі....
Нехай прийде мир і розквітнуть як квіти наші жінки.
