Пахне пасовище.
Вільний вітер свище
Серед шовку ароматних трав.
Тут – дерева вищі.
І дитинство ближче –
Дід підпасича на вигін брав.
Ремиґають* свідки –
Зіронька та Квітка.
Заїдають сліпні їх… кошмар!
Тре дідусь борідку,
Харч добротний влітку:
Огірок, яйце і сала шмат.
Не веліла мати
На ставку купатись,
Дав добро пастух.. аби обсох!
В мулі – пузо й п’яти.
От би пригадати:
Одному дісталось чи на двох?
*ремиґають, румигають – відригують та повторно пережовують проковтнуту їжу (про деяких жуйних тварин).
Цікавий вірш, нагадав моє дитинство. 
щиро дякую