Біда не ходить одна. По селі, де я живу, стріляли.
Перший раз в «молоко». Видно, *проморгали*.
Вдруге вони попали. Жаль хлопців і їх матерів.
С Криму *дарунок*. Скоріше за сміх вшанували.
*Російській дарунок*. Від чорної сили злих упирів.
Було чути вибухи у 23.20. Недалечко *поклали*…
Моє серце завмерло, невже, і на цей раз попали.
Бігали люди. В темряві тремтіло світло їх ліхтарів.
Холодно, темно… Вила сирена і «скорі шугали».
В казарму, орки, попали. Жаль хлопців і їх матерів.
Мені вдень знайомі сказали: «Є загиблі військові.
Вони вчились воєнній науці. Були солдати зразкові».
Не вбериглись від зрадників - цих поганих щурів.
Отож, біда. Не всміхатись, не радіти життю юнакові…
Цієї ночі, орки, попали. Жаль хлопців і їх матерів.
9 квітня 2022р.
