Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Розсипи цвіту - ВІРШ

Духу Святому і Пренепорочній Діві-Матері Марії присвячується в любові Розсипалось літо розбіглись душ квітом а де? ти де? і ти ж десь? а ти — де? Любов — в серці Гряде! мов всі заджмеліли літать — полетіли?! Чиясь гола правда обскубана йде гагах! — збирать в серці нагих ще людей але чу’ ну ти де?? Але це не секрет? тож — ти де? Любов — в моїм серці —… у серця відчиненість… придумали літом велику пружинність збирать в моїм серці людей! й хто тримав свою жінку — горохом об стінку мов з двору на стежку хить-хить і по стежці… а ти в Божім серці?! і сонце сміх-стрілки підводить на день? хто мав серце жінки… стежкою і без зупинки в зажинки полудень мов плавлячий в вусах гряде! й припаї пряде а чия ти є, жінко, — ти де? і то всі ворухтАї — ти де? аж ти де??? і що в серці привАри а по що біг — в отарнії хмари? То вовк в ряботінь вас вкраде? і вовк в ряботінь не вкраде і праця тебе не вкраде… і скільки до гОрода паритись? А — як твої стУпні? Але ввійшла в серце? своє? чи моє? І я де? Й по ступнях моїх Вся Вся — яса! попри все і до Бога веде здвигнув — мов згарячу і прибрехнув художник — цей … може! Красою-у-Жінці веде — і краде зараза ну щастя заразне полудень питає — ти де?? 05.06.2025, блгв князя Ігоря… дякую! Київ — третій вибір Богородиці і другий Єрусалим, отож.