Хто скаже, що боротися дарма,
Тому ніколи не потисну руку.
Для чого в хаті матінка сама
Чекає сина, хоч могла б онуку?
Чому знесилений вояк стоїть
І мужньо боронить свою державу,
А ти говориш, як важко жить,
Удома в ліжку п'ючи каву?
Для чого жінка-медик на війні
Рятує всіх від смерті, від зневіри,
А ти тримаєш статки немалі,
І жадібність твоя не має міри?
Чом діти, втративши близьких,
Ростуть уже в чужій родині,
А ти підтримуєш лише отих,
Хто за кордоном ще донині.