Вітер…
Сильний…
Щодня…
Він будить дерева, ламає гілля.
Не просить дозволу, несе вдалечінь
Зітхання, печалі, надії і тінь.
Вітер…
Сильний…
Щодня…
Із шепотом трав він говорить сповна.
То піснею стане, то сміхом дитини,
То хвилею в полі, що мчить без упину.
Вітер…
Сильний…
Щодня…
Він бився з думками у засвіти дня,
Він вився по схилах, шумів до кущів,
Він з хмар виривав срібні стрі́чки дощів.
Вітер…
Сильний…
Щодня…
Хтось слухав мовчки його ще зрання,
Бо вітер – не ворог, він просто прийшов
Погратися з тишею вільністю знов.
Вітер…
Сильний…
Щодня…
Та в ньому безмежна є віра одна:
Він ходить по світу, торкає чола,
І шепче без слів: «Живіть без ярма».
