Осінь це підстава для прощань
Мені без тебе Краків опустілий
Там де костели гострі наче стріли
Пробили небо ранішнє, як грань
А що за гранню наших слів й мовчань
Де кожен зостається одинокий...
А потяг йде по шпалах, чутно кроки
Втомився потяг від своїх зітхань
Осінь це підстава для прощань
Немов причини іншої й не треба
Коли дощами ллє діряве небо
І посіріло місто, як не глянь..
У цю холодну гостру тиху рань
Осінь це підстава для прощань
(Ольга Мороз-Кміт, зі збірки "Сон номер дев'ять")
