Може сина свого не покинув бог, й знає міру своїй гордині
Я вірила в це і вірую, вчора і може й нині
Розцвітали десь білі лілії в якійсь льодяній пустині
А я вірую - десь ще існує бог зацікавлений в свому сині
І що в сірих безоднях таких небес любов не тотожна смерті
Де Христос не помер, як одна з основ, в вічності круговерті
І в безмежжі світів ще існує бог, який не зрікався сина
І тоді світ спасенний від всіх тривог
І безгрішний, і все єдино…
(Ольга Мороз-Кміт)
