А вам не здається, що дуже легко розвінчувати корупцію, коли ти знаєш, що тобі за це нічого не буде, любити батьківщину і бути впевненим, що ніколи не потрапиш на фронт і залишишся живим, бо ти живеш за кордоном. Тобі не потрібно думати про те, чи прокинешся ти і твої діти вранці, а, може, в тебе взагалі більше не буде того ранку, або ж ти просто опинишся десь між життям та смертю і будеш благати бога дати тобі померти, бо ти не можеш витримати біль через важке поранення, і тобі нема кому допомогти, бо немає ані лікарей, ані ліків. Тож дуже просто і невимушено бути патріотом і любити батьківщину десь у Європі. Вважаю, що той, хто покинув країну у цей час, не може називатися патріотом взагалі. Чи через те, що хтось кричить, що дуже любить неньку, одягнувшись у прапор або його кольори, він вже став патріотом і більш за всіх любить землю, яку без жалю залишив позаду?
Я можу зрозуміти різних людей, і тих, хто покинув країну, бо ж у кожного можуть бути різні причини, але при цьому не потрібно щодня кричати про свій патріотизм та вказувати тим, хто тут залишився, що нам робити. Хтось й досі хоче крові, тож хай іде на фронт сам.
P.S. Добро - це дуже гарно і добре, але добро - це не смерть.
