Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Травневий дощ - ВІРШ

Я сьогодні зайшов до знайомого хайдзіна, що пише під поетичним псевдонімом Хару-но Канашімі (春の悲しみ). За вікном лив нескінченний травневий дощ, довгий як погляд ченця, що вдягнений в чорне. Після чайної церемонії садо (茶道) ми сіли віршувати. Вишні давно відцвіли, навіть квіти айви загубили свої пелюстки в безодні минулого. Кінець весни навіть птахи зустрічали сльозами, не те що Небо. Тому і не дивно, що випала тема для віршування «Травневий дощ» і я написав таке: * * * Горобець сірий Сів на квітучу акацію. Травневий дощ. 灰色のスズメ 花の咲いた木の上に座って。 晩春。雨。 * * * Замовкли птахи. В порожнечі сірості Травневий дощ. 鳥たちは静かになった。 灰色の空虚の中で 晩春。雨。 * * * Вершину Фудзі Сховала сива імла. Травневий дощ. 富士山の頂上 灰色の霧に隠れています。 晩春。雨。 * * * Калюжами йде Гейша в дерев’яних сандалях. Травневий дощ. 水たまりを歩く 草履を履いた芸者さん。 晩春。雨。 * * * Червоне кімоно Не захистила парасолька Від цього дощу. 赤い着物 傘は私を守ってくれなかった。 この雨から。 Після віршування ми покликали гейшу в червоному кімоно, але навіть вона не змогла співати і грати на кото, коли падав на землю такий нескінченний і сумний дощ. Навіть смугастий кіт дивився на нас мовчки своїми сумними очима. Ми – четверо поетів (два самураї, гейша і кіт) слухали як падають краплі за вікном у мовчанні.