Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: П’еро: Амвон - ВІРШ

Було йому так літ зо двадцять п'ять, А у очах безодня майоріла. Хотів він щастя тихе пострічать, Однак нікому не було вже діла. Одна між всіх поктнута душа, Якої відвернулися чужії. І в темряві, все щастя полиша - У Небеса летять розбиті мрії. Розпач і радість в тиші й самоті. Печаль і щастя у проклятій думі. Молитва розчинилась в пустоті, А очі вже втонули в чорнім сумі. І він у скорбі вийшов на амвон, У тиші церкви тихо так молився. Поміж старих, потрісканих ікон, Усе на гору дивлячись - хрестився.