Нехай веде дорога
Всіх вас, людей, удаль,
Де у душі тривога,
Страх і гірка печаль
Неначе сніг, розтануть,
Пішовши в небуття,
На місці ж їхнім встануть
Пресвітлі почуття
І подарують щастя,
Яке не має меж,
Що знищить всі нещастя
І наслідки їх теж.
Ви будете радіти
Із ними кожну мить,
Немов маленькі діти,
Й хотітиметься жить
Ще більше й не вмирати,
Дійшовши до кінця
Життя, а посівати
У душі та серця
Усіх людей на світі
Лиш світлі почуття,
Щоб, наче квіти в цвіті,
Вони усе життя
Чудово розквітали,
Буяли та цвіли,
Щоб більш не відчували
Тривоги та хули,
Та почуттів подібних,
Безрадісних, сумних,
Щоб ні в простих, ні в здібних
Їх не було. Всяк з них
Хай світлі почування
У серденько веде,
Аж доки мить остання
За ними не прийде.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2021
