Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Кепич: Любощі 23 - ВІРШ

Вона, може, мені надоїла, Однак ми злягаємо далі. Кому яке до цього діло, Що нашого щастя медалі. Бажання мати її не зникло, Щоразу, ніби першої ночі. Ми до гармонії тіл звикли, Насолодитися ними охочі. Бажання тілами нестримне, Хоча нині буваємо рідше. Вражає насолода інтимна, Колись так було частіше. Вона мені, як п'янка квітка, Зводить з розуму тілом. Мене на ловах жаги сітка, Що утримує під прицілом. 29 травня 2024 р.