У лісі світанок, мов казка жива,
Там тиша шепоче, зеленіє трава.
Між сотен ялин, у росах розалій
Під ніжним промінням принишклі конвалії.
Я йду по стежині, де затишку світ,
Вдихаю той запах, що краще всіх квіт.
Конвалії ніжні збираю в букет —
У серці лишаю весняний секрет.
До дому вертаюсь з дарунком лісів,
Де спокій і затишок, без зайвих слів.
У вазу прозору кладу всі квітки —
Нехай вони створюють приємні думки.
А далі — кава, гаряча й смачна,
Запашна, ароматна, п’янка й міцна.
Я сідаю в кріслі, в думках — небокрай,
Природа і дім — це мій затишний рай.
Як добре на світі у простоті —
Конвалії, кава й любов у житті.
Промінчик ранковий на білих квітках,
І неба блакить у відкритих руках.
