На сонне місто опустилась ніч, Зірками обережно вкрила постіль... На білих покривалах чоловік, В якому весь твій світ і тихий простір. Спить міцно, кольорові бачить сни, А ти маленька не заснеш ніяк укотре. Вдивляєшся закохано, рахуєш видих - вдих, В міцних обіймах безтурботно й просто. І хочеш, щоб було лиш так завжди ... І молишся за день і ніч спокійні... У бурі чи у штиль аби лиш з ним, У дні погані і у дні погідні... Світанок. Сонце. Теплий літній дощ Розбудить, грізно громом загуркоче... На білих покривалах чоловік І жінка , без якої він не може. © Marmeladka Тетяна А.
ID: 1039888 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 17.05.2025 02:12:12 © дата внесення змiн: 17.05.2025 02:12:12 автор: marmeladka
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею
Дякую
